набрівник
НАБРІ́ВНИК, а, ч., діал.
Дівочий головний убір з червоного або чорного плису, бархату, парчі у вигляді розширеного спереду обруча, що охоплює голову.
Марійка встала рано, на світанку, коли тонким, рожевим золотом жевріла смуга сходу, ув'язувала шовковою хусткою набрівника. Смугле, засмалене обличчя її ставало тонким і ніжним (М. Івченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набрівник — набрі́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- набрівник — Набрівник, -ка м. Дѣвичій головной уборъ изъ краснаго или чернаго плису или бархату, также изъ парчи, — родъ широкаго обруча, расширеннаго спереди, охватывающаго голову. Лохв. и Гадяц. у. Сл. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка