м. Дѣвичій головной уборъ изъ краснаго или чернаго плису или бархату, также изъ парчи, — родъ широкаго обруча, расширеннаго спереди, охватывающаго голову. Лохв. и Гадяц. у. Сл. Д. Эварн.
Джерело: Словник української мови Грінченкана Slovnyk.me
Значення в інших словниках
набрівник —
набрі́вник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
набрівник —
НАБРІ́ВНИК, а, ч., діал. Дівочий головний убір з червоного або чорного плису, бархату, парчі у вигляді розширеного спереду обруча, що охоплює голову.
Словник української мови у 20 томах