1. Словник української мови Грінченка

набрівник

Набрівник, -ка

м. Дѣвичій головной уборъ изъ краснаго или чернаго плису или бархату, также изъ парчи, — родъ широкаго обруча, расширеннаго спереди, охватывающаго голову. Лохв. и Гадяц. у. Сл. Д. Эварн.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набрівник — набрі́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. набрівник — НАБРІ́ВНИК, а, ч., діал. Дівочий головний убір з червоного або чорного плису, бархату, парчі у вигляді розширеного спереду обруча, що охоплює голову. Словник української мови у 20 томах