набубнявіти
НАБУБНЯ́ВІТИ, іє, док.
1. Збільшитися, наповнившись у процесі росту соками, поживними речовинами.
Забриніли в веснянім повітрі мухи та набубнявіли на деревах бруньки, готуючись зеленим листям замаїти гаї та діброви... (М. Коцюбинський);
Катерина стоїть на причілку проти сонця, взяла в руку галузку яблуні, що набубнявіла, почувши весну (С. Чорнобривець);
Я виріс із своєї хати, як виростає соняшник із насінини: зерня набубнявіло, проросло, паросток піднявся до сонця, а лушпиння догниває в землі (В. Дрозд).
2. Розширитися, збільшитися обсягом від насичення вологою.
Для яровизації насіння намочують у воді .. Коли насіння набубнявіє і почне кільчитись, його розстеляють тонким шаром у ящиках (з наук. літ.).
3. Набрякнути, опухнути.
Він не помітив, як у неї по-дитячому набубнявіли губи, боляче ворухнувся куточок рота (М. Рудь);
Клинцювате, старанно виголене обличчя неначе набубнявіло і було ніздрювате, як почорнілий весінній сніг (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)