набубоніти

НАБУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм.

Наговорити багато чого-небудь нечітко, незрозуміло, викликаючи запаморочення.

Чисто набубонів мені голову (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. набубоніти — набубоні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. набубоніти — Набубоніти, -ню́, -ни́ш гл. Наговорить много, говоря невнятно. Чисто набубонів мені голову.  Словник української мови Грінченка