набубнявіти
Набубнявіти, -вію, -єш
гл.
1) = набубніти. Уже горох добре набубнявів, — пора садити. Новомоск. у.
2) О древесныхъ почкахъ: раздуться предъ тѣмъ какъ распуститься. Бруньки набубнявіли на вишні, а де-не-де і листочки роспускає. Новомоск. у.
Словник української мови Грінченка