набундючено

НАБУНДЮ́ЧЕНО.

Присл. до набундю́чений 2.

Дома її стріли непривітно. Батько набундючено кинув: – Вигнали? – і забрався з хати (Б. Харчук).

Значення в інших словниках

1. набундючено — набундю́чено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови