набундючуватися
НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАБУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.
1. Надуватися, розпускати крила.
2. перен. Пишаючись, надимаючись, прибирати зарозумілого, гордовитого вигляду.
Парубок аж набундючився, пишаючись собою, і з гордою усмішкою на устах повертає з вулиці на вулицю (М. Стельмах);
Він [директор], після того, як хтось із них [співробітників] у моїй присутності звернувся до нього з якимось цілком практичним запитанням, сказав йому у відповідь, грізно набундючившись: .. – Я знаю, тут сидять, нічого не роблять (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)