набіл
НАБІ́Л, у, ч., діал.
Молоко; молочні продукти.
– Адже це ті самі хлопи, яких щодня бачимо на торгах, які нам носять набіл (І. Франко);
Старший вівчар попрощався зі своїм депутатом [власником полонини], і той побажав йому щастя в дорозі та на полонині. Дав йому кілька порад, як пасти худобу, як збирати набіл (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)