навалений
НАВА́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до навали́ти 1, 2, 4.
Я мусив обминати цілі гори різнородного грузу, балок, вапна і каміння, що навалені тут серед вулиць (М. Коцюбинський);
Траншея являла жахливе видовище. Це була якась суміш глини, кривавого лахміття і навалених в різних позах людських трупів (О. Гончар);
// у знач. прикм.
І раптом, при непевнім вогні ватри, що хитаючись, висував контури нававленого лому, .. я побачив його мого предка з-перед тисячоліть, тільки дуже далеких (І. Кириленко);
// нава́лено, безос. пред.
В кожнім льоху навалено було стільки бочок і барил, що трудно було й повернутися (М. Старицький);
На канапі купою навалено мерзлої білизни (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)