навальний
НАВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який відбувається дуже швидко й напружено.
Після битв і походів навальних .. на спокійних станках арсенальних спочивають багнети в чохлах (М. Упеник);
Під Ерестфером у 1701 році керована гетьманом Данилом Апостолом козацька кіннота навальною атакою захопила артилерію противника (з наук. літ.);
// Який відзначається силою і швидкістю виявлення, перебігу і т. ін.
Після навального дощу стояли в дворі, на стежках, калюжі забрудненої води, під ногами розбризкувалася розквашена земля (Іван Ле);
Навальний вітер рве полу на кидки, – Ні затишку, ні проблиску ніде (М. Бажан);
// Дуже великий, значний.
Час плинув далі, плинув без упину, з навальною швидкістю (П. Загребельний);
Мусив [санбат] переїздити в інші місце .. До цього готувалося все з навальною поквапністю (Іван Ле).
2. Настирливий і сильний.
Серед ночі Юрко прокинувся від навального гуркоту в двері (В. Козаченко).
3. Який вимагає швидкого виконання.
Праця, швидка, навальна подобалась їй (В. Козаченко);
Зо дня на день складалася якась навчальна праця (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)