навальник
НАВА́ЛЬНИК, а, ч.
Шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою і т. ін.
Працював [Гарасько] за навальника біля самої пічки .. Ліворуч, між подом і стелею, тяглася покришена гранчаста стінка вугілля (П. Панч);
Чорне золото із лави Полилося як вода. І навальники сказали: – Добрі нині наші справи (С. Воскрекасенко).
Словник української мови (СУМ-20)