1. Словник української мови у 20 томах

навальник

НАВА́ЛЬНИК, а, ч.

Шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою і т. ін.

Працював [Гарасько] за навальника біля самої пічки .. Ліворуч, між подом і стелею, тяглася покришена гранчаста стінка вугілля (П. Панч);

Чорне золото із лави Полилося як вода. І навальники сказали: – Добрі нині наші справи (С. Воскрекасенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навальник — нава́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. навальник — -а, ч. Шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навальник — Вантажник Словник чужослів Павло Штепа
  4. навальник — ВАНТА́ЖНИК (робітник, що займається вантаженням), НАВАНТА́ЖУВАЧ, НАВАНТА́ЖНИК, НАВА́ЛЬНИК (шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою); ДО́КЕР (портовий вантажник). Двері розчиняються і двоє вантажників вносять великий ящик (І. Словник синонімів української мови
  5. навальник — НАВА́ЛЬНИК, а, ч. Шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою і т. ін. Працював [Гарасько] за навальника біля самої пічки.. Ліворуч, між подом і стелею, тяглася покришена гранчаста стінка вугілля (Панч, І, 1956, 390)... Словник української мови в 11 томах