навальник
ВАНТА́ЖНИК (робітник, що займається вантаженням), НАВАНТА́ЖУВАЧ, НАВАНТА́ЖНИК, НАВА́ЛЬНИК (шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою); ДО́КЕР (портовий вантажник). Двері розчиняються і двоє вантажників вносять великий ящик (І. Кочерга); Володіє (механізатор) професіями кранівника, водія, навантажувача (з журналу); Чорне золото із лави Полилося як вода. І навальники сказали: — Добрі нині наші справи (С. Воскрекасенко); Треба мати хист докера, щоб понести на собі такий тягар (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навальник — нава́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- навальник — -а, ч. Шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навальник — Вантажник Словник чужослів Павло Штепа
- навальник — НАВА́ЛЬНИК, а, ч. Шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою і т. ін. Працював [Гарасько] за навальника біля самої пічки .. Ліворуч, між подом і стелею, тяглася покришена гранчаста стінка вугілля (П. Панч); Чорне золото із лави Полилося як вода. Словник української мови у 20 томах
- навальник — НАВА́ЛЬНИК, а, ч. Шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою і т. ін. Працював [Гарасько] за навальника біля самої пічки.. Ліворуч, між подом і стелею, тяглася покришена гранчаста стінка вугілля (Панч, І, 1956, 390)... Словник української мови в 11 томах