1. Словник синонімів української мови

навалювати

НАГРОМА́ДИТИ (накидати, накласти у великій кількості або безладно, купою), НАВАЛИ́ТИ, НАВЕРНУ́ТИ розм., НАКОПИ́ЧИТИ рідше. — Недок.: грома́дити, нагрома́джувати, нава́лювати, вали́ти, наверта́ти, накопи́чувати, копи́чити. Йому було важко долати перешкоди, що їх нагромадила природа йому на дорозі (В. Гжицький); Ви тут (на столі) навалили, накопичили, ні ладу ні складу, — а тепер о! Все в порядку (І. Франко); Внизу.. було розкидане каміння, неначе хто зумисне навернув на зелену траву (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. нагорта́ти, 1. накла́сти, 1. нанести́.

НАВАНТА́ЖИТИ кого, чим, що на кого, розм. (доручити кому-небудь якусь роботу, виконання якихось обов'язків і т. ін.), НАВ'Ю́ЧИТИ що на кого, підсил. розм.; ЗАВАНТА́ЖИТИ кого чим (забезпечити когось роботою в належному або надмірному обсязі); НАВАЛИ́ТИ що на кого, підсил. розм., ЗАВАЛИ́ТИ кого чим, підсил. розм., перев. із сл. робота (дати комусь багато завдань, доручень, примусити виконувати щось обтяжливе). — Недок.: наванта́жувати, нав'ю́чувати, заванта́жувати, нава́лювати, зава́лювати. — Забув вам сказати, що мене, як молодого, навантажили всією тяжкою роботою (Ю. Яновський); О. І. Білецького нерідко завантажували укладанням різних хрестоматій з історії світової літератури, світового та українського театру (Ю. Мартич); (Наталя:) У мене до вас маленька справа. (Ярчук:) Наваліть на мене хоч цілу гору... (І. Микитенко); Нас завалили роботою: треба було будувати гуртожиток, їдальню, пекарню (А. Хорунжий). — Пор. 1. доруча́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навалювати — нава́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. навалювати — (на кого) накладати, по-, звалювати; (чого) нагромаджувати, насипати, накидати, накочувати; дк. НАВАЛИТИ, навергати, навернути; (- людей) неос. насунути, натиснутися. Словник синонімів Караванського
  3. навалювати — -юю, -юєш, недок., навалити, -валю, -валиш, док., перех. 1》 Накладати, звалювати на кого-, що-небудь. || перен. Покладати на кого-небудь щось обтяжливе. 2》 Нагромаджувати, насипати що-небудь у великій кількості. || безос. 3》 тільки док., безос., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навалювати — 1. (на віз) накладати, накласти, понакладати, накидати, накинути, понакидати, наладовувати, наладувати, поналадовувати, вантажити, навантажувати, навантажити, понавантажувати, див. грузити... Словник чужослів Павло Штепа
  5. навалювати — НАВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАВАЛИ́ТИ, валю́, в́алиш, док., кого, що. 1. Накладати, звалювати щось на кого-, що-небудь. Ви біжіть по підводу, під'їздіть, навалюйте ведмедя на гарбу, урочисто везіть додому (Остап Вишня); На санчата дрова навалили... Словник української мови у 20 томах
  6. навалювати — НАВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАВАЛИ́ТИ, валю́, в́алиш, док., перех. 1. Накладати, звалювати на кого-, що-небудь. Ви біжіть по підводу, під’їздіть, навалюйте ведмедя на гарбу, урочисто везіть додому (Вишня, II, 1956, 154); На санчата дрова навалили... Словник української мови в 11 томах
  7. навалювати — Навалювати, -люю, -єш сов. в. навалити, -лю, -лиш, гл. 1) Наваливать, навалить. 2) Въ игрѣ въ карты (въ «віз» и пр.) класть одну лишнюю карту сверхъ той, которая покрыла. КС. 1887. VI. 464. 3) навалити валу. Приготовить толстыхъ нитокъ изъ пакли. (см. вал.). Дочки валу повалили. МУЕ. III. 155. Словник української мови Грінченка