навалювати
НАВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАВАЛИ́ТИ, валю́, в́алиш, док., перех.
1. Накладати, звалювати на кого-, що-небудь.
Ви біжіть по підводу, під’їздіть, навалюйте ведмедя на гарбу, урочисто везіть додому (Вишня, II, 1956, 154);
На санчата дрова навалили, Поховали вбитих — та й у путь (Воронько, Коли я.., 1962, 9);
// перен. Покладати на кого-небудь щось обтяжливе.
[Наталя:] У мене до вас маленька справа. [Ярчук:] Наваліть на мене хоч цілу гору… (Мик., І, 1957, 383).
2. Нагромаджувати, насипати що-небудь у великій кількості.
Вже майже біля шкільного городу рилися в землі екскаватори, навалювали гори піску, чаділи їдким перегаром (Збан., Курил. о-ви, 1963, 195);
Цілі гори дров навалили [селяни] коло кождої хати (Фр., VIII, 1952, 83);
// безос.
Снігу навалило вище колін (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9).
3. тільки док., безос., розм. Скупчитися, зібратися у великій кількості.
Навалило багато народу; Навалило молодиць стільки, що трохи дяка не задавили (Мирний, І, 1949, 300).
4. розм. Безладно, недбало кидати, накладати багато чого-небудь.
[Шалімов:] Послухайте, товаришу Васильєв. Які це речі в моїй кімнаті? .. Навалили повну кімнату якихось ящиків (Коч., II, 1956, 9).
♦ Навали́ти ва́лу — виготовити товсті нитки з клоччя.
Значення в інших словниках
- навалювати — нава́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- навалювати — (на кого) накладати, по-, звалювати; (чого) нагромаджувати, насипати, накидати, накочувати; дк. НАВАЛИТИ, навергати, навернути; (- людей) неос. насунути, натиснутися. Словник синонімів Караванського
- навалювати — -юю, -юєш, недок., навалити, -валю, -валиш, док., перех. 1》 Накладати, звалювати на кого-, що-небудь. || перен. Покладати на кого-небудь щось обтяжливе. 2》 Нагромаджувати, насипати що-небудь у великій кількості. || безос. 3》 тільки док., безос., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навалювати — 1. (на віз) накладати, накласти, понакладати, накидати, накинути, понакидати, наладовувати, наладувати, поналадовувати, вантажити, навантажувати, навантажити, понавантажувати, див. грузити... Словник чужослів Павло Штепа
- навалювати — НАВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАВАЛИ́ТИ, валю́, в́алиш, док., кого, що. 1. Накладати, звалювати щось на кого-, що-небудь. Ви біжіть по підводу, під'їздіть, навалюйте ведмедя на гарбу, урочисто везіть додому (Остап Вишня); На санчата дрова навалили... Словник української мови у 20 томах
- навалювати — НАГРОМА́ДИТИ (накидати, накласти у великій кількості або безладно, купою), НАВАЛИ́ТИ, НАВЕРНУ́ТИ розм., НАКОПИ́ЧИТИ рідше. — Недок.: грома́дити, нагрома́джувати, нава́лювати, вали́ти, наверта́ти, накопи́чувати, копи́чити. Словник синонімів української мови
- навалювати — Навалювати, -люю, -єш сов. в. навалити, -лю, -лиш, гл. 1) Наваливать, навалить. 2) Въ игрѣ въ карты (въ «віз» и пр.) класть одну лишнюю карту сверхъ той, которая покрыла. КС. 1887. VI. 464. 3) навалити валу. Приготовить толстыхъ нитокъ изъ пакли. (см. вал.). Дочки валу повалили. МУЕ. III. 155. Словник української мови Грінченка