навальник
НАВА́ЛЬНИК, а, ч. Шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою і т. ін.
Працював [Гарасько] за навальника біля самої пічки.. Ліворуч, між подом і стелею, тяглася покришена гранчаста стінка вугілля (Панч, І, 1956, 390);
Чорне золото із лави Полилося як вода. І навальники сказали: — Добрі нині наші справи (Воскр., Цілком.., 1947, 75).
Словник української мови (СУМ-11)