навально

НАВА́ЛЬНО.

Присл. до нава́льний 1.

Кулемети строчили навально, й кулі з в'юканням копирсали сніг аж попід лісом або йшли рекошетом угору (І. Багряний);

Все це прояви [невростенії] так навально впало на нього, що годі було відбутися незначними жартами (В. Дрозд);

Дністер навально мчав свої води, розбухлі від карпатських дощів (З. Тулуб);

Баргузин [вітер] народжується на схилах Баргузинського хребта і навально скочується ущелинами річок, здіймаючи великі хвилі (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. навально — нава́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. навально — Присл. до навальний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навально — НАВА́ЛЬНО. Присл. до нава́льний 1. Навально увірвавшись у Новозибків, відважні бійці Щорса захопили там багато зброї, два паровози, кілька вагонів з військовим майном (Скл., Легенд, начдив, 1957, 53); Дністер навально мчав свої води, розбухлі від карпатських дощів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 504).  Словник української мови в 11 томах