навалюватися
НАВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, док.
1. Налягаючи, тиснути своєю вагою.
[Орлюк:] Коли мене ранили, я навалювався на тебе всією вагою, і ти тягла мене з поля бою (О. Довженко);
Усією вагою Друзь навалився на кийок (Ю. Шовкопляс);
Кінь навалився на одну оглоблю та й переломив її (з переказу);
Карамиш, навалившись грудьми на край адвокатського столика, крутив увсібіч лисою, на товстій червоній шиї головою (В. Дрозд);
// Наближаючись до кого-, чого-небудь, пристосовуватися впритул.
Ті, що стояли далі, витягали шиї та навалювались на других, щоб було видніше (М. Коцюбинський);
// перен. Оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про сон, почуття, настрої і т. ін.).
Нічого вже не можна зрозуміти, – сон навалюється, м'який, волохатий (В. Собко);
Засмученим поглядом стежив [Гриць] за Улькою, на яку наавлилось тяжке, непоправне лихо (С. Добровольський);
* Образно. Нарешті споночіло зовсім. Сизі сутінки стали чорними. Але тепер тій чорноті ночі, що навалювалась уже зовсім на голову, Максим зрадів (І. Багряний).
2. розм. Швидко і несамовито нападати.
Валківські козаки охороняли межу від нашестя хижих тварин. Татари навалювалися з півдня, пробираючись мурав-ським шляхом (В. Минко);
Два полки Косінського з гетьманом на чолі вихопилися з-за горба і навалилися на черкасців з флангу (Іван Ле);
* Образно. Фашизм навалився на нашу країну з страшенною силою і жорстокістю, анітрохи не приховуючи своїх планів (О. Довженко);
// Накидатися на кого-небкдь з метою захоплення, пограбування, знищення і т. ін.
Максим і Мазан навалилися на дозорця, скрутили, побігли вулицею. Позаду ячили голоси, брехав пес (Ю. Мушкетик);
З кличем: “Ату його!” – на старого навалилися Макінтошенко та Нагнибіда (А. Крижанівський).
3. розм. Падати, сипати у великій кількості.
Навалившись важкими, вологими пластами, прим'яв [сніг] до землі кущі і пригнув, розкошлатив гілля дерев (В. Козаченко).
4. перен. Обтяжувати кого-небудь, завдавати клопоту комусь.
В голові чамріло – жодної виразної думки, .. характером він тугодум, мусить обмірковувати, зважити кожну дрібничку, а тут одразу стільки навалилось (В. Дрозд).
5. перен., прост. З охотою, завзяттям, запалом братися за що-небудь.
Сідаємо обідати. На незвичні для армії харчі хлопці навалюються по-солдатськи (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)