навантага

НАВАНТА́ГА, и, ж., рідко.

Те саме, що наванта́ження.

– Я маю навантаги по комсомольській лінії, виконую їх акуратно (А. Шиян);

Яка велика навантага випадає в наші часи на душу людини... (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. навантага — НАВАНТА́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що наванта́ження. — Я маю навантаги по комсомольській лінії, виконую їх акуратно (Шиян, Магістраль, 1934, 327); Яка велика навантага випадає в наші часи на душу людини… (Гончар, М. Братусь, 1951, 78).  Словник української мови в 11 томах