навантага

НАВАНТА́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що наванта́ження.

— Я маю навантаги по комсомольській лінії, виконую їх акуратно (Шиян, Магістраль, 1934, 327);

Яка велика навантага випадає в наші часи на душу людини… (Гончар, М. Братусь, 1951, 78).

Значення в інших словниках

1. навантага — НАВАНТА́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що наванта́ження. – Я маю навантаги по комсомольській лінії, виконую їх акуратно (А. Шиян); Яка велика навантага випадає в наші часи на душу людини... (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах