навантага
НАВАНТА́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що наванта́ження.
— Я маю навантаги по комсомольській лінії, виконую їх акуратно (Шиян, Магістраль, 1934, 327);
Яка велика навантага випадає в наші часи на душу людини… (Гончар, М. Братусь, 1951, 78).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навантага — НАВАНТА́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що наванта́ження. – Я маю навантаги по комсомольській лінії, виконую їх акуратно (А. Шиян); Яка велика навантага випадає в наші часи на душу людини... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах