навдалу
НАВДАЛУ́, присл., розм.
Те саме, що навмання́.
Пустившись навдалу, Котився світом я (М. Рильський);
Альоша підвівся, побрів байдуже за Чорним [собакою], що навдалу ішов шукати якогось пожитку (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)