навдалу —
присл., розм. Те саме, що навмання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
навдалу —
див. наугад
Словник чужослів Павло Штепа
навдалу —
НАВДАЛУ́, присл., розм. Те саме, що навмання́. Пустившись навдалу, Котився світом я (М. Рильський); Альоша підвівся, побрів байдуже за Чорним [собакою], що навдалу ішов шукати якогось пожитку (І. Микитенко).
Словник української мови у 20 томах
навдалу —
НАВМАННЯ́ (без точного знання, без певності), НАО́СЛІП, ВСЛІПУ́ (УСЛІПУ́) розм.; НАЗДОГА́Д (НАВЗДОГА́Д), НАУГА́Д розм. (лише здогадуючись про що-небудь); НАВДАЛУ́ розм., НА ГАЛА́Й-БАЛА́Й розм.
Словник синонімів української мови
навдалу —
НАВДАЛУ́, присл., розм. Те саме, що навмання́. Пустившись навдалу. Котився світом я (Рильський, Поеми, 1957, 268); Альоша підвівся, побрів байдуже за Чорним [собакою], що навдалу ішов шукати якогось пожитку (Мик., II, 1957, 246).
Словник української мови в 11 томах