навергати
НАВЕ́РГА́ТИ, ве́рга́ю, ве́рга́єш, док., кого, розм.
Те саме, що наки́дати.
Хоч побити ми можем тебе, каміняччя навергавши силу, але ж тим тільки вищу тобі і міцнішу насиплем могилу (Леся Українка);
* Образно. То ж і хата його осміхається вікнами до сонця. І хлів, і повітка – його. Диви, навергав Василь однією рукою! (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)