навергати
НАВЕ́РГА́ТИ, ве́рга́ю, ве́рга́єш, док., перех., розм. Те саме, що наки́дати.
Хоч побити ми можем тебе, каміняччя навергавши силу, але ж тим тільки вищу тоб і і міцнішу насиплем могилу (Л. Укр., І, 1951, 390);
*Образно. То ж і хата його осміхається вікнами до сонця. І хлів, і повітка — його. Диви, навергав Василь однією рукою! (Мушк., Серце.., 1962, 8).
Словник української мови (СУМ-11)