навздогін
НАВЗДОГІ́Н, НАЗДОГІ́Н.
1. присл. Вслід за тим, що віддаляється.
Кіннота промчала просто через донбасівців.., донбасівці стали навздогін стріляти (Ю. Яновський);
Вона вскочила в човен і попливла навздогін за лебедем (О. Донченко);
Вже третій день, не сходячи з машини, за ворогом ми мчали наздогін (Л. Первомайський).
2. у знач. прийм., з дав. в. Уживається на позначення когось, чогось, що віддаляється.
– Хай тобі Бог помагає на все добре, – крикнув навздогін Чіпці Грицько – Хай тобі Бог помагає на все добре, – крикнув навздогін Чіпці Грицько (Панас Мирний);
Вчора практично в той же час, коли депутати 251 голосом випустили в довгу “імплементаційну” дорогу поїзд президентських поправок до Конституції, навздогін цьому Конституційний суд оприлюднив висновок щодо опозиційного законопроекту (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)