навилок

НАВИ́ЛОК, лка, ч., діал.

1. Те саме, що нави́льник 2.

Навилок отави;

Навилок сіна.

2. Копиця.

Скошену траву просушували, розбиваючи вали граблями і дерев'яними вилами, кілька разів перевертали, щоб добре просохла, а під вечір складали в “навилки”, “пласти”, “копиці” (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. навилок — нави́лок іменник чоловічого роду кількість сіна, соломи і т. ін., підібрана на вила за один раз; копиця діал.  Орфографічний словник української мови
2. навилок — див. держак  Словник синонімів Вусика
3. навилок — -лка, ч., діал. Те саме, що навильник 2). Навилок сіна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. навилок — НАВИ́ЛОК, лка, ч., діал. Те саме, що нави́льник 2. Навилок отави; Навилок сіна.  Словник української мови в 11 томах
5. навилок — Навилок, -лка м. навильник, -ка, м. нави́льня, -ні, ж. Количество сѣна, поднятое на вилахъ.  Словник української мови Грінченка