навипуск
НАВИ́ПУСК, присл.
Не заправляючи в штани, в спідницю, в чоботи і т. ін.
Через декілька хвилин коло воріт показався середнього зросту парубок років тридцяти, в киїтчатих, вузьких, навипуск штанях (В. Винниченко);
Без картуза, в самій сорочці навипуск поверх штанів, як навіжений, гнав він полем, сам не знаючи куди (О. Довженко);
За порогом стояв полонений. Босий, у галіфе й гімнастерці навипуск, без ременя, простоволосий: чорна кучерява голова – чуб, наче з комина (Б. Харчук);
Дід Ілько також був сухенький, також тоненький, як дубова жердка, на яку одягли полотняну сорочку навипуск та підперезали поясом (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)