навкидь

НАВКИ́ДЬ, присл., діал.

Те саме, що навкидя́.

Трах! – кілком, мабуть, навкидь у ворота (А. Головко);

Стріляли з луків так, що потрапляли птахові в око на льоту, ятаганами не тільки рубалися в рукопашному бою, а й могли навкидь прибивати чоловіка до стіни (П. Загребельний);

// Накидавши, безладно.

Квартира Мироничів тісна, бо захаращена меблями, наче їх розставлено навкидь, тимчасово (В. Яворівський).

Значення в інших словниках

1. навкидь — навки́дь прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. навкидь — див. навмання  Словник синонімів Вусика
3. навкидь — навкидьки, навкидя, присл., діал. Кидаючи з силою; кидькома.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. навкидь — КИДКО́М (швидко кидаючи чи кидаючись); КИДЬКОМА́, ШВИРГОМА́ розм., НАВКИ́ДЬ (НАВКИДЯ́) діал. (кидаючи, ударяючи з силою). Єдиний рятунок для них в цю мить — кинутись кидком саме вперед (О.  Словник синонімів української мови
5. навкидь — НАВКИ́ДЬ, присл., діал. Кидаючи з силою; кидькома. Трах! — кілком, мабуть, навкидь у ворота (Головко, II, 1957, 22).  Словник української мови в 11 томах