навколо
НАВКО́ЛО.
1. присл. Кругом, навкруги.
Максим навіть не помітив, як опинився в великій , вогкій, продимленій хаті, повній солдатів, що лежали покотом на соломі попід стінами й скрізь навколо (І. Багряний);
Навколо було тихо, тільки тріщало гілля від сильного морозу (М. Шеремет);
Жили в селі два брати. Поле вони орали, землю сльозами поливали і горби свої наживали .. Навколо й інші селяни так само жили (з легенди);
// З усіх боків.
За хатою буде зелений садочок, Навколо із квітів рясненький віночок (М. Коцюбинський);
При згадці про тогочасну Україну відразу зринала типова “замальовка”: битий шлях, тополі, ставок, а навколо хат́ – мов разок намиста (з навч. літ.).
2. прийм., з род. в. Уживається при позначенні предметів, живих істот і т. ін., біля яких з усіх боків щось міститься, відбувається, здійснюється і т. ін.
Софія почала раптово збирати та складати різні дріб'язки, що порозкидала баронеса навколо себе (Леся Українка);
Забіліли сніги навколо Києва, загуляли хуртовини (О. Довженко);
Головна прикмета чумарки – це добре вшитий “стан” (талія) і навколо стану дрібні збори (з наук.-попул. літ.);
// Уживається при позначенні предмета розгляду, зацікавлення, обговорення і т. ін.
В середині 20-их років на сторінках газет розгорілися пристрасті навколо українізації радянських установ (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)