навколо

НАВКО́ЛО.

1. присл. Кругом, навкруги.

За хатою буде зелений садочок. Навколо із квітів рясненький віночок (Коцюб., І, 1955, 426);

Навколо було тихо, тільки тріщало гілля від сильного морозу (Шер., В партиз. загонах, 1947, 56).

◊ Ходи́ти круго́м та навко́ло — не доходити до суті справи.

— І давайте не ухилятися вбік, а то все ходимо кругом та навколо (Головко, II, 1957, 545).

2. прийм., з род. в. Уживається при назві предметів, живих істот, біля яких з усіх боків щось відбувається, здійснюється і т. ін.

Софія почала раптово збирати та складати різні дріб’язки, що порозкидала баронеса навколо себе (Л. Укр., III, 1952, 522);

Забіліли сніги навколо Києва, загуляли хуртовини (Довж., І, 1958, 56).

Значення в інших словниках

1. навколо — (рухаючись поблизу по колу) довкола, кругом, навкруги.  Словник синонімів Полюги
2. навколо — навко́ло 1 прийменник незмінювана словникова одиниця навко́ло 2 прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. навколо — пр. навкруги, ДОВКОЛА, довкруги, округи, р. навкіл, навдоколо, окіл; ПРИЙ. навкруг, довкруж, круг.  Словник синонімів Караванського
4. навколо — I вколо, довкіл, довкола, довкруги, довкруж, доокола, круг (чого), кругом, навкіл, навкруг, навкруги, наоколо, озір, округ, округи II див. близько; скрізь  Словник синонімів Вусика
5. навколо — 1》 присл. Кругом, навкруги. 2》 прийм., з род. в. Уживається з назвою предметів, живих істот, біля яких з усіх боків щось відбувається, здійснюється і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. навколо — НАВКО́ЛО. 1. присл. Кругом, навкруги. Максим навіть не помітив, як опинився в великій , вогкій, продимленій хаті, повній солдатів, що лежали покотом на соломі попід стінами й скрізь навколо (І.  Словник української мови у 20 томах
7. навколо — НАВКО́ЛО прийм., ДОВКО́ЛА, КРУГО́М, НАВКРУ́Г, НАВКРУГИ́, КРУГ розм., ОКРУ́Г розм., ОКРУГИ́ розм., ВКО́ЛО рідше, ДОВКІ́Л рідше, ОКІ́Л рідше. — Придивіться-но: навколо нас самі пташині гнізда (З.  Словник синонімів української мови
8. навколо — Навко́ло, прийм. і присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. навколо — Навколо нар. Вокругъ, кругомъ. В Луцьку все не по людську: навколо вода, а в середині біда. Ном. № 720.  Словник української мови Грінченка