навкучати

НАВКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., діал.

Надокучати.

Забави навкучили йому, товариство було йому не до душі (І. Франко);

– Ну я вас покинув, а ви мене, бо я вам навкучив (А. Кримський);

Одяги й повозки, служба й солодощі, оточення султана – все, мов у дзеркалі, знаходило докладне відбиття в розмовах і мріях гарему. Настуня скоро пізнала все те, і скоро воно навкучило їй (О. Назарук);

Мамi навкучила мовчанка, вони тоненько, впiвголосу, немов повiсняну нитку прядучи, заколядували (Р. Федорів).

Значення в інших словниках

1. навкучати — навкуча́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. навкучати — -аю, -аєш, недок., навкучити, -чу, -чиш, док., діал. Надокучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навкучати — див. надоїдати  Словник чужослів Павло Штепа
4. навкучати — НАВКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., діал. Надокучати. Забави навкучили йому, товариство було йому не до душі (Фр., III, 1950, 180).  Словник української мови в 11 томах