навкулачки
НАВКУЛА́ЧКИ, присл., розм.
Кулаками, за допомогою кулаків.
Вони подерли на собі сорочки, бились навкулачки, потім міцно зчепились і почали кидать один одного на землю (І. Нечуй-Левицький);
– Федір за п'ять рублів узявся зо мною навкулачки піти... Ну? (В. Винниченко);
– Ну, давай навкулачки, – сказав Тарас, засукавши рукава. – Подивлюся я, що за митець у кулаці (О. Довженко);
Студент на горішній полиці подався наперед і спустив долі лікті, мов готувався навкулачки (Б. Антоненко-Давидович);
Він бився навкулачки, випльовував прокльони і врешті впав обличчям ниць, розпростерши руки (Р. Іваничук);
* Образно. Б'ється навкулачки зима з весною (з газ.).
Би́тися навкула́чки (рідко на кула́чки) див. би́тися.
◇ Ще (іще́) [й] чорти́ навкула́чки [не] б'ю́ться (би́лися) див. чорт;
(1) Ще й чорти́ навкула́чки не би́лися (д) див. чорт;
(2) Ще чорти́ навкула́чки б'ю́ться (д) див. чорт.
Словник української мови (СУМ-20)