навкучати

НАВКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., діал.

Надокучати.

Забави навкучили йому, товариство було йому не до душі (І. Франко);

– Ну я вас покинув, а ви мене, бо я вам навкучив (А. Кримський);

Одяги й повозки, служба й солодощі, оточення султана – все, мов у дзеркалі, знаходило докладне відбиття в розмовах і мріях гарему. Настуня скоро пізнала все те, і скоро воно навкучило їй (О. Назарук);

Мамi навкучила мовчанка, вони тоненько, впiвголосу, немов повiсняну нитку прядучи, заколядували (Р. Федорів).