навкучитися

НАВКУ́ЧИТИСЯ, читься, док., безос., діал.

Надокучити, набриднути.

Монголи не випустять його з своїх рук живого, але скоро їм навкучиться тягати його з собою, заріжуть, як худобину, і покинуть серед шляху (І. Франко);

Як то буває між людьми: один світа звидить, аж йому навкучиться, а другий сидить та й сидить у своїм гнізді (О. Маковей);

Іде [Стефан] та йде, аж йому навкучилось (С. Ковалів);

- Та ти не гадай, що ти сам-один до мене зголосився, пристало до мене багато козаків реєстрових і січових, котрим це безділля навкучилось (А. Чайковський).

Значення в інших словниках

1. навкучитися — Навку́читися: — набриднути [13]  Словник з творів Івана Франка
2. навкучитися — навку́читися дієслово доконаного виду набриднути безос., діал.  Орфографічний словник української мови
3. навкучитися — Навку́читися. Набриднути. Коли тому богачеви навкучить ся сидіти при своїм бюрі приулиці Бродней в Ню-Йорку, то він бере свою жінку і доньку до свого окремого поїзду та їде з ними трохи на прохід по зелізницях (Б., 1909, 80, 3) // порівн. пол. dokuczyć — набриднути; рос. наскучить — те саме.  Українська літературна мова на Буковині
4. навкучитися — -читься, док., безос., діал. Надокучити, набриднути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. навкучитися — НАВКУ́ЧИТИСЯ, читься, док., безос., діал. Надокучити, набриднути. Як то буває між людьми: один світа звидить, аж йому навкучиться, а другий сидить та й сидить у своїм гнізді (Мак., Вибр., 1954, 98); Іде [Стефан] та йде, аж йому навкучилось (Ков., Світ.., 1960, 137).  Словник української мови в 11 томах