навкучитися
НАВКУ́ЧИТИСЯ, читься, док., безос., діал. Надокучити, набриднути.
Як то буває між людьми: один світа звидить, аж йому навкучиться, а другий сидить та й сидить у своїм гнізді (Мак., Вибр., 1954, 98);
Іде [Стефан] та йде, аж йому навкучилось (Ков., Світ.., 1960, 137).
Словник української мови (СУМ-11)