навманці

НАВМАНЦІ́, присл., діал.

Навмання.

Ніщо інше не випадає мені, лиш висунутися з хати та тікати навманці (Л. Мартович);

Ішов [Ловач] хутко. Спочатку – вулицею, потім городами, садами – навманці (В. Бабляк);

Кожна зморшка – зболена й тривожна, Я вже їх читаю навманці, Хоч мені й не снилося, що можна Прочитати долю на лиці (І. Гнатюк).

Значення в інших словниках

1. навманці — див. навмання  Словник синонімів Вусика
2. навманці — див. навмани.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навманці — НАВМАНЦІ́, присл., діал. Навмання. Ішов [Ловач] хутко. Спочатку — вулицею, потім городами, садами — навманці (Бабляк, Вйшн. сад, 1960, 364).  Словник української мови в 11 томах