навманці

НАВМАНЦІ́, присл., діал.

Навмання.

Ніщо інше не випадає мені, лиш висунутися з хати та тікати навманці (Л. Мартович);

Ішов [Ловач] хутко. Спочатку – вулицею, потім городами, садами – навманці (В. Бабляк);

Кожна зморшка – зболена й тривожна, Я вже їх читаю навманці, Хоч мені й не снилося, що можна Прочитати долю на лиці (І. Гнатюк).