навмання
НАВМАННЯ́, присл.
Як вийде, будь-куди, куди завгодно, не цілеспрямовано; не розбираючи. Як вийде, як доведеться, невпевнено.
Вона одна-однісінька йшла густим лісом, ішла без стежки, навмання (Б. Грінченко);
Вільний час я використовував на продовження самоосвіти .. Я йшов помацки, навання (В. Канівець);
Прудкою ходою пройшла я через сад і подалась вулицею навмання, сама не знаючи, куди я йду (Леся Українка);
Шваркнула черга з автомата, але й тільки – слідом ніхто далі не йшов, боявся. Лише випустив чергу з автомата в кущі очерету – навмання (І. Багряний);
Я біг по безлюдному селу навмання, не розбираючи дороги, і вітер свистів у моїх бакенбардах (В. Нестайко);
// Без жодної мети.
Прудкою ходою пройшла я через сад і подалась вулицею навмання, сама не знаючи, куди я йду (Леся Українка);
Він вийшов на тиху надвечірню вулицю й побрів по ній навмання (Л. Дмитерко);
Було приємно бродити просто так, навмання (О. Гуреїв);
// Без попереднього обдумування, не подумавши.
Старий інженер навмання не покине в гарячий час роботи (С. Скляренко);
// Не знаючи, наздогад.
Підполковник Бережний найбільше не любив, коли хтось говорив навмання, пробував угадати (І. Багмут);
Я йшов навмання полем, орiєнтуючись на ряди тополь над завiяним коритом гостинця (Р. Андріяшик);
Я не знайшла більш економного рішення, тому почала дзвонити навмання по всіх номерах (Любко Дереш);
// У будь-якому місці, у будь-яке місце без вибору.
Максим навмання розгорнув один із блоківських томів і прочитав (Н. Рибак);
Тільки один з них, змилосердившись надстарим, врешті-решт не витрима: підведе навмання до чиєїсь свіжої могили та й скаже, що отут лежить його син (А. Дімаров).
Значення в інших словниках
- навмання — навмання́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- навмання — присл. Не маючи точних даних про щось, упевненості в чомусь; як вийде; будь-куди, будь-де тощо. – Ми не хочемо жити навмання, йти навпомацки (І.Нечуй-Левицький); Вона одна-однісінька йшла густим лісом, ішла без стежки, навмання (Б. Літературне слововживання
- навмання — пр., (безмети) наосліп, безбач, д. навгадь, навмани, навманці; (будь-куди) світ-заочі, куди очі спали; (обирати) навздогад; (без наводу) навпомацки. Словник синонімів Караванського
- навмання — I вилапцем, всліпу, втемну, навгад, навгадь, навдалу, навкидки, навкидя, навкидяча, навкидь, навкидьки, навлюб, навмана, навмани, навманки, навманці, навманя, навманяки, навмір, навпокинь, навпомацки, навпромацьки, навпрямки, намацьом, наомани... Словник синонімів Вусика
- навмання — [наўман':а] присл. Орфоепічний словник української мови
- навмання — присл. Не маючи точних даних про щось, упевненості в чомусь; як вийде, як доведеться. || Будь-куди, без жодної мети. || Без попереднього обдумування. || Не знаючи твердо чого-небудь. || У будь-якому місці, без вибору, наздогад. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навмання — НАВМАННЯ́ (без точного знання, без певності), НАО́СЛІП, ВСЛІПУ́ (УСЛІПУ́) розм.; НАЗДОГА́Д (НАВЗДОГА́Д), НАУГА́Д розм. (лише здогадуючись про що-небудь); НАВДАЛУ́ розм., НА ГАЛА́Й-БАЛА́Й розм. Словник синонімів української мови
- навмання — Навмання́, навманці́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- навмання — НАВМАННЯ́, присл. Не маючи точних даних про щось, упевненості в чомусь; як вийде, як доведеться. Вона одна-однісінька йшла густим лісом, ішла без стежки, навмання (Гр. Словник української мови в 11 томах