1. Словник української мови в 11 томах

навманці

НАВМАНЦІ́, присл., діал. Навмання.

Ішов [Ловач] хутко. Спочатку — вулицею, потім городами, садами — навманці (Бабляк, Вйшн. сад, 1960, 364).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навманці — див. навмання Словник синонімів Вусика
  2. навманці — див. навмани. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навманці — НАВМАНЦІ́, присл., діал. Навмання. Ніщо інше не випадає мені, лиш висунутися з хати та тікати навманці (Л. Мартович); Ішов [Ловач] хутко. Спочатку – вулицею, потім городами, садами – навманці (В. Словник української мови у 20 томах