навперемінки
НАВПЕРЕМІ́НКИ, присл., розм.
Те саме, що навперемі́нно.
На протязі півтора чи двох кілометрів піщаного узбережжя, над морем, розташувалось певно до тисячі людей, що навперемінки приймали то, сонячні, то морські ванни (М. Трублаїні);
Сердюки, чатуючи біля кулемета, дрімали навперемінки (О. Гончар);
А носили вони ту хустку навперемінки, хто якого дня перший запне (І. Кирій);
Ми дмухали то разом, то навперемінки, дмухали щосили, аж починали боліти животи і наверталися на очі сльози (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)