навпрошки
НАВПРОШКИ́, присл., розм.
Те саме, що навпросте́ць.
По стежці, що біжить навпрошки через сіножаті від млина до Матвієвого хутора, іде зо школи Василь (У. Самчук);
– А то навпрошки, ліском. Навпрошки кілометрів з вісім, не більше буде. – Що ж, можна й навпрошки, дорога відома (Л. Письменна);
Заклопотаний люд бігає по магазинах, прокладаючи шлях навпрошки через Майдан (Л. Костенко);
Ноги його черпали дорожню грязюку, а коли траплялася калюжа, не обходив, а брів навпрошки (Валерій Шевчук);
Хто найкраще похвалить, але не навпрошки, а тонко, той і виграє найбільше (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)