навскіс
НА́ВСКІ́С, присл.
Не прямо, а під кутом до чого-небудь; по діагоналі.
Він пішов понад берегом через густу вільшину. А тоді перетнув її навскіс і вийшов на протилежний її бік (І. Багряний);
Черкашин .. розгорнув [папірець] і ще раз прочитав кілька похапливих слів, написаних навскіс олівцем (Л. Дмитерко);
Матвій підіймає голову і швидко знаходить в небі трьох лебедів, які, не махаючи крильми, навскіс опускаються на плесо (М. Стельмах);
Зграя качок, набираючи висоту, навскіс гойднулась над верболозом (Є. Пашковський);
Місячні промені навскіс падали на сходи через товсте матове скло (А. Санченко).
Словник української мови (СУМ-20)