навскіс
НА́ВСКІ́С, присл. Не прямо, а під кутом до чого-небудь; по діагоналі.
Щоб вода якого не звалила з ніг, козаки почіплялися за руки і йшли навскіс до другого берега (Мак., Вибр., 1956, 437);
Черкашин.. розгорнув [папірець] і ще раз прочитав кілька похапливих слів, написаних навскіс олівцем (Дмит., Розлука, 1957, 8);
Матвій підіймає голову і швидко знаходить в небі трьох лебедів, які, не махаючи крильми, навскіс опускаються на плесо (Стельмах, Хліб.., 1959, 465).
Словник української мови (СУМ-11)