навігація
НАВІГА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Теорія і практика безпечного плавання кораблів по морях, річках і т. ін.; судноплавство.
Сама ж заступниця стоїть на площі і слухає розповідь капітана далекого плавання Данила Реви про арктичну навігацію (О. Довженко);
– Необхідно терміново налагодити систему життєзабезпечення корабля. Потім відремонтуємо системи руху і навігації. (І. Росоховатський);
При волостях і установах вільно буде кувати власну монету для заплати козацькому війську. Мати поміж собою загальні спільні ради і спільні сили супроти ворога і дбати всілякими способами, щоб була вільна навігація до Чорного моря (Ю. Мушкетик);
Вони [підлітки] вже прекрасно оволоділи автоматикою крейсера, знали призначення всіх вузлів, розбиралися в навігації, починали розуміти релятивні ефекти часу й простору (О. Авраменко).
2. Пора, період, протягом яких залежно від місцевих кліматичних умов можливе судноплавство.
Переждала з дитиною біля річки – до початку навігації, коли можна вертатися додому (В. Барка);
Треба було поспішити, щоб переплисти сердите й примхливе восени Каспійське море, поки не припинилась навігація (О. Іваненко);
На Дніпрі о такій порі ще рух, ще далеко до закриття навігації (О. Гончар);
Криголамний флот збільшує тривалість навігації на замерзаючих водних басейнах (з навч. літ.).
3. Теорія і практика безпечних польотів повітряних суден у космосі.
Звичайною справою є використання космічних апаратів для навігації, з космосу йдуть сигнали оповіщення про тих, хто зазнав аварії і т. ін. (з наук.-попул. літ.).
4. інформ. Процес водіння користувача за логічно пов'язаними даними.
Гіпертекстова система повинна мати спеціальні інструментальні засоби двох видів: засоби для підтримки авторської діяльності та засоби для перегляду інформаційних одиниць у процесі асоціативної навігації (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)