навідини
НАВІ́ДИНИ, дин, мн., розм.
Навідування.
Після навідин Соломії та переодягненого гітлерівського офіцера, котрий так і не відрекомендувався, я став чекати на татарську орду (Є. Гуцало);
Він .. любить сльозливі навідини прохачів (Є. Пашковський);
Але навіть ті короткі епізодичні навідини не проходили марно: в мандрівках по Україні Кобзар не полишав нагоди, щоб записати з вуст старших оповідачів пісні й легенди, історичні перекази (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)