навідини
НАВІ́ДИНИ, дин, мн., розм.
Навідування.
Після навідин Соломії та переодягненого гітлерівського офіцера, котрий так і не відрекомендувався, я став чекати на татарську орду (Є. Гуцало);
Він .. любить сльозливі навідини прохачів (Є. Пашковський);
Але навіть ті короткі епізодичні навідини не проходили марно: в мандрівках по Україні Кобзар не полишав нагоди, щоб записати з вуст старших оповідачів пісні й легенди, історичні перекази (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навідини — наві́дини множинний іменник Орфографічний словник української мови
- навідини — див. зустріч Словник синонімів Вусика
- навідини — -ин, мн. Те саме, що навідування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навідини — Наві́дини, -дин, -динам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- навідини — Навідини, -дин ж. мн. Посѣщеніе, визитъ. Словник української мови Грінченка