навідити
НАВІ́ДИТИ, дило, док., безос., діал.
Збожеволіти, здуріти.
Кінь .. побіг дорогою назад у село, а він, – як навідило його, – все не дається перенняти [перейняти] (Сл. Б. Грінченка);
Чи навідило твою маму? Що ти робиш? (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навідити — наві́дити дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
- навідити — Навідити, -віджу, -диш гл. 1) = навідати 1. Желех. 2) навіди́ло його. Онъ обезумѣлъ, одурѣлъ. Кінь... побіг дорогою назад у село. Чоловік переймає, а він, — як навідило його, — все не дається перенняти. Драг. 143. Чи навідило твою маму? Що ти робиш?... Словник української мови Грінченка