1. Словник української мови Грінченка

навідити

Навідити, -віджу, -диш

гл.

1) = навідати 1. Желех.

2) навіди́ло його. Онъ обезумѣлъ, одурѣлъ. Кінь... побіг дорогою назад у село. Чоловік переймає, а він, — як навідило його, — все не дається перенняти. Драг. 143. Чи навідило твою маму? Що ти робиш? НВолынск. у. см. навіженство, навішений, навіджений.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навідити — наві́дити дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. навідити — НАВІ́ДИТИ, дило, док., безос., діал. Збожеволіти, здуріти. Кінь .. побіг дорогою назад у село, а він, – як навідило його, – все не дається перенняти [перейняти] (Сл. Б. Грінченка); Чи навідило твою маму? Що ти робиш? (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах