навідити
НАВІ́ДИТИ, дило, док., безос., діал.
Збожеволіти, здуріти.
Кінь .. побіг дорогою назад у село, а він, – як навідило його, – все не дається перенняти [перейняти] (Сл. Б. Грінченка);
Чи навідило твою маму? Що ти робиш? (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)